Виховна мета: організація, згуртування учнівського колективу, виховання моральних та етичних норм поведінки кожного учня, бережливого ставлення до навколишнього, почуття відповідальності за себе та товаришів.
Роки дитинства – це перш за все виховання серця.
Виховання – це не поєднання заходів і прийомів,
а мудре спілкування дорослого із живою душею дитини.
В.О. Сухомлинський
Саме ці слова В.О.Сухомлинського стали девізом відношень з моїми вихованцями.
Сучасний зміст виховання в Україні – це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе.
Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, оскільки саме в цьому віці закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи.
На цьому віковому етапі в дитини формуються моральні почуття, цінності, переконання, відбувається набуття досвіду. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень. У дитини виробляються, відносно стійкі, форми поведінки і діяльності, які в майбутньому становлять основу її характеру. З 2класу учні початкової школи посвячуються в барвінчата (жителів м. Барвінкового, як одного з міст країни Ютландії). Мої вихованці – жителі вулиці Волошкової. В нас є девіз, герб вулиці. Діти діляться на групи, які відповідають за певні ланки шкільного життя (книголюби, чомучки, квітникарі, чистюлі та ін.) . Діти відчувають себе значимою частинкою шкільної країни.
Цікавими, на мою думку, є позиції взаємодії педагога з дитиною, запропоновані І.Д.Бехом. Це розуміння дитини, визнання дитини, прийняття дитини. С.І.Подмазін до вказаних вище виховних позицій додає ще одну – визнання суверенітету особистості дитини.
Проблема формування цінностей у дітей у процесі виховання і навчання займає провідну позицію. Згідно з поглядами І.Зимної, провідними цінностями для освіти треба вважати Життя, Добро, Істину, Красу (Гармонію).
Ми, педагоги, повинні виховувати таку дитину, щоб вона, ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, а й стати повноцінним членом суспільства.
Кожна дитина – це особистість із своїми вподобаннями, здібностями.
Класному керівнику доцільно тримати в полі зору всю діяльність вихованців, аналізувати потік інформації і спрямувати її в позитивне русло.
На мою думку, щоб виховання приносило користь потрібно дітей по-справжньому любити, сприймати такими як вони є, з їхніми болями, радостями, успіхами, поразками. Тільки тоді вони будуть віддячувати нам, педагогам, тим самим.
У 2015 році я вперше познайомилась зі своїми першокласниками.
Щоб краще пізнати дітей і їхні сім’ї дуже багато з ними спілкувалася. Адже робота з батьками – один з найскладніших моментів діяльності класного керівника, який потребує розумного, тактовного втручання в особисте життя сім’ї та організованої взаємодії з нею. Щоб зрозуміти чим цікавляться діти, з ким товаришують, які взаємовідносини в сім’ях, яку роботу вони люблять виконувати найбільше, чим захоплюються використовую анкети, тести, співбесіди. З вересня почала відвідувати сім’ї з метою ознайомлення з членами сімей, умовами та місцем проживання дитини, стосунками батьків між собою, матеріальним достатком, способом життя та проводження сімейного дозвілля. Активно залучаю батьків до співпраці, організовуючи різні форми роботи: збори-практикум «Мій батьківський досвід – моє надбання», свята «Моя мама – найкраща», «Новорічні сюрпризи», «Скарби бабусиної скрині», вистава-роздум «Шануймо старість», «День здоров’я», батьківський всеобуч «Безпека вашої дитини», консультативні заняття на нагальні теми.
Коли я ознайомилася більше з дітьми, з умовами виховання дітей в родині, зрозуміла, що перше, що я повинна буду зробити – це працювати над організацією та згуртуванням учнівського колективу, що стало першою частиною виховної мети класу. Для вирішення цього завдання проводилися бесіди «Про дружбу і товаришування», «Дружба довжиною в життя», конкурси, спортивні змагання, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. За період першого року навчання діти навчились товаришувати, отримали навички спілкування та поведінки в колективі.
На другий рік навчання я поширила виховну мету класу «…виховання моральних та етичних норм поведінки кожного учня». Почавши працювати над вирішенням мети, я прийшла до висновку, що виховання етичних та моральних норм тісно пов’язане з формуванням ціннісного ставлення до мистецтва. Актуальність проблеми виховання ціннісного ставлення до творів мистецтва дітей молодшого шкільного віку обумовлена тенденціями нового світогляду сучасної людини. Розвиток освіти в Україні та процес її інтеграції у європейську і світову спільноту потребують істотного удосконалення духовної культури людини. Мистецтво завжди було важливим засобом духовно-практичного освоєння світу. Протягом усієї історії воно відображало складні і суперечливі проблеми морального життя суспільства і особистості. При цьому воно виявляло себе не пасивним спостерігачем, а активним творцем особистості дитини, її гідності і щастя. Твори мистецтва спрямовані не лише на розвиток дитини «за законами краси», а й за законами добра, людяності та справедливості. Своєрідність мистецтва полягає в тому, що воно має здатність відчувати істинний моральний сенс важливих соціальних проблем і суперечностей раніше, ніж їх почнуть сприймати інші форми громадської свідомості. За допомогою художньо-образних засобів воно фіксує ці проблеми і виносить їх в духовне життя суспільства. Художники, письменники, поети, драматурги, скульптори, архітектори дають простір своїм почуттям і творчій фантазії.
Різні аспекти проблеми ціннісного ставлення до творів мистецтва досліджувалися у роботах Л.Акулової, В.Корнієнко, Є.Лановенка, Г.Хурошвілі та ін. Єдиної думки відносно цього поняття поки що немає. Але погляди вчених сходяться на тому, що основними його складовими є естетична свідомість та естетична діяльність. Вищою формою естетичної свідомості, у якій виявляється естетичне ставлення, є мистецтво, позитивний вплив якого на формування гармонійно розвиненої особистості підтверджено Б.Ананьєвим, Л.Виготським, П.Якобсоном та іншими вченими.
Отже, навчально-виховний процес протягом другого і третього року навчання для вирішення поставленої мети, я вирішила спрямувати в напрямку ціннісного ставлення до мистецтва. Наголос у вирішенні проблеми я почала із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Ми провели свято «Українські вечорниці», де познайомилися з історією та законами українських вишиванок; побували на ярмарку-святі гончарів, де дізналися про різновиди гончарних виробів та їх розпису, побували на екскурсії в с. Опішня Полтавської області, де з величезною цікавістю спостерігали за роботою гончарів на гончарному крузі та художнім розписом майстрів. А на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання самі спробували створювати зразки побаченого. На інтегрованому уроці-віночку української мови, читання та народознавства познайомилися з квітами оберегами і в після урочний час обговорювали почуте. Я вважаю, що необхідно звертатися до духовних джерел наших предків, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв’язує нас з минулим.
Всі справи класу намагаюся виконувати творчо разом з дітьми.
Спільно з ними готуємося до годин спілкування, різних свят, що відбуваються в класі, школі. В процесі підготовок побачила дітей, які добре малюють, декламують вірші, мають хороші організаторські здібності.
Традиційними стали для нас з дітьми «засідання у колі». На цих засіданнях обговорюємо новини, цікавинки (збір-обговорення), пробуємо сили у виразному читанні та складанні віршів, казок, заочне знайомство з видатними людьми (літературні читання). Таким чином ми «знайшли» здібності до римування у декого з дітей. А торік учень нашого класу Охременко Саша зайняв І місце в районному конкурсі читців художнього слова «Від слова до слова» (авторська номінація, молодша вікова категорія). Це було свято для всіх дітей класу, що приємно порадувало мене. Мої вихованці беруть активну участь у класних, загально шкільних, селищних, районних заходах. Результатом діяльності класного колективу є чисельні грамоти, як командні, так і індивідуальні.
Одним із напрямків формування ціннісного ставлення до мистецтва – це знайомство з живописом. На виховній годині «Життя і творчість Катерини Білокур» діти були задумливі, серйозні. Навіть зазвичай непосиди уважно слідкували за непростою долею відомої художниці. Особливо сподобались дітям репродукції картин «Квіти на блакитному тлі» та «Богданівські яблука».
Дуже подобаються моїм вихованцям проведення вікторин, бесід, тренінгів, де можна вільно обмінюватись думками, висловлювати свою точку зору, доводити свою правоту.
В 4 класі я додала в мету класу виховання бережливого ставлення до навколишнього, почуття відповідальності за себе та товаришів.
Моїм вихованцям сподобались рядки, які я використала в одній з бесід:
Я зірвав квітку – і вона загинула,
Я спіймав метелика – і він помер
У мене на долоні.
І тоді я зрозумів, що торкнутися Краси,
Можна тільки серцем.
П. Гвездослав
Думаю, що узагальнюючи усе вище сказане, необхідно усвідомлювати, що найважливіші сторони особистості – це краса душі, чистота серця й талант любові. По справжньому розцвітати й розкриватися всі наші таланти можуть тільки на їхній основі. Мистецтво, без сумніву, цікавить дітей. Так, засобами живопису і скульптури, музики і театру, літератури і архітектури виражається краса життя, природи, виражаються високі думки почуття. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне і талант створювати прекрасне починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності при ознайомленні з різними видами мистецтва.
Важливість виховання ціннісного ставлення до творів мистецтва полягає у всебічному гармонійному розвитку підростаючої особистості.
В своїй роботі я намагаюсь зрозуміти і прийняти дитину такою, якою вона є, незалежно від того, тішить вона мене в даний момент чи ні . Вважаю, що кожна дитина має зрозуміти, що я її люблю, завжди прийду на допомогу. Довіряю їй, розумію, незалежно від успіхів чи невдач. Адже, для кожної дитини важливо дістати схвалення, підтримку, а особливо не загальні, а лише для нього.
Ідуть роки, дорослішають мої вихованці, з’являються нові проблеми і завдання виховної роботи.
Через рік мої учні ідуть у 5 клас і мені б дуже хотілося, щоб ті зернини добра, взаємоповаги, любові, які були закладені в початкових класах збереглися у них на все життя.
|